Українські реалії кримського питання

Щодо ситуації навколо Криму робилося чимало прогнозів, та мало хто припускав, що події розвиватимуться так стрімко й трагічно для України. 16 березня в автономії пройшов референдум, за підсумками якого 17 березня Верховна рада Криму прийняла постанову «Про незалежність Криму». 21 березня президент РФ В. Путін підписав закони про прийняття Республіки Крим та Севастополя до складу Росії і про утворення двох нових суб’єктів РФ. Путін також підписав указ про утворення Кримського федерального округу і призначення свого повпреда в ньому – О. Белавенцева.

Крим юридично і надалі належить Україні, тому вітчизняний уряд у будь-який момент має право повернути контроль над півостровом, такої думки дотримуються експерти. Водночас, за їхніми словами, зробити це швидко не вдасться. Тому наразі урядовцям слід зосередитися на підготовці до напливу біженців, особливо кримських татар. Актуальні також є питання облаштування й охорони фактично нового державного кордону – між Україною та сепаратистським півостровом, вважають фахівці.

крым путин

Більшість країн Євросоюзу, а також США, Канада, Китай, Південна Корея та ряд інших держав не визнають приєднання півострова до території Російської Федерації. Однак є й держави, які з тих чи інших причин підтримують агресивну політику Росії щодо України.

Вірменія підтримала анексію Криму. Президент Вірменії С. Саргсян назвав «референдум» у Криму черговим зразком реалізації права народів на самовизначення шляхом вільного волевиявлення. С. Саргсян минулої осені під тиском Росії різко змінив тодішній курс євроінтеграції і замість парафування вже підготованої Угоди про асоціацію і зону вільної торгівлі з ЄС оголосив, що країна вступатиме до Митного союзу під проводом Росії. Неофіційно Вірменія підтримує Нагірний Карабах (сепаратистський регіон у сусідньому Азербайджані, де живуть переважно місцеві вірмени), проте не намагається анексувати його і навіть формально не визнає самопроголошену «незалежність» Нагірного Карабаху.
Також Сирія, країна, у якій за останні роки громадянської війни загинуло майже 100 тис. людей, підтримала дії РФ щодо анексії Криму. Як відомо, В. Путін підтримує політику президента Сирії Басара аль-Асада. За словами сирійського віце-прем’єр-міністра К. Джаміля, Сирія уже завершила переговори з Росією стосовно свого приєднання до Митного союзу.

Визнав анексію Криму і Киргизстан. Міністерство закордонних справ Киргизстану заявило, що результати «референдуму» про вступ Криму до Росії становлять «волевиявлення більшості населення» півострова, «і це теж об’єктивна реальність, які б полярні оцінки не давались цьому референдумові». Киргизстан дотримується переважно проросійських позицій, зокрема, перервав угоду зі США про транзитну авіабазу для постачання міжнародних сил в Афганістані, і натомість має намір віддати її як авіабазу Росії. Бішкек також оголосив про бажання вступати в Митний союз під проводом Росії.

КНДР також підтримала російську інтервенцію. Посол КНДР у Москві Кім Ен Дже заявив, що США винні в «тривожних подіях в Україні», у тому числі в «жорстокому нехтуванні прав народів на самовизначення».

Росію в питанні Криму підтримали президент Уганди Й. Мусевені і президент Гани Д. Роллінгс. Президент Венесуели Н. Мадуро звинуватив країни, що не визнають підсумки референдуму в Криму, у застосуванні «подвійних стандартів», нагадавши про Косово і Фолклендські острови. Венесуельський лідер висловив солідарність із колишнім українським президентом В. Януковичем, назвавши його жертвою державного перевороту, влаштованого за підтримки США.

Боснія і Герцеговина відмовилася приєднуватися до спільної заяви країн-учасниць Євросоюзу щодо політики РФ на території України. Як сказав член президії Боснії і Герцеговини Н. Радманович на зустрічі з послом РФ О. Боцан-Харченком, боснійське керівництво вирішило утриматися від приєднання до заяви, оскільки в президії є різні думки стосовно політики російської влади щодо України і консенсус ще не вироблений.

Доволі обережна позиція щодо кримського питання у Білорусі. Вона де-факто визнала Крим частиною території Росії, про це заявив президент Білорусі О. Лукашенко. «Де-факто Крим став частиною Росії. Ситуація розвивається де-факто. І ми будемо з РФ», – сказав О. Лукашенко. За його словами, «що буде де-юре – це буде потім».

Країн, які підтримують політику Росії, не так уже й багато, але не варто забувати, що під час відторгнення колишніх грузинських територій – Абхазії та Південної Осетії – Росія також не могла похвалитися прихильниками. Дії Москви, що визнала тоді ці два грузинські регіони незалежними, підтримали лише Венесуела, Нікарагуа і карликова острівна держава в Океанії Науру. Абхазію визнала Вануату.

Якщо проаналізувати міжнародний досвід країн із територіями з подібним статусом як Крим, то картина вимальовується невтішна. Конфлікти та протистояння тривають роками. Улітку виповниться шість років російсько-грузинській війні, у результаті якої Росія утримує території Абхазії і Південної Осетії під своїм контролем. «Російські війська як і раніше займають 20 % території, що суперечить основним принципам міжнародного права. Російська Федерація продовжує ігнорувати і порушувати шість пунктів угоди при клопотанні Європейського Союзу про припинення вогню між Грузією та зобов’язанням Росії, підписаному 12 серпня 2008 р.», – зазначив Надзвичайний і Повноважний Посол Грузії в Україні М. Уклеба.

Посол також зазначив, що замість повернення на довоєнні позиції, Росія незаконно збільшила свої військові бази на окупованій території, зокрема збільшивши кількість військ і важкого озброєння, що є для Грузії образою. «Незважаючи на положення угоди про припинення вогню від 12 серпня 2008 р., Росія досі не пішла з позицій, а біженці так і не змогли повернутися додому», – додав посол Грузії.

Косово проголосило незалежність від Сербії ще у 2008 р., але Белград досі не визнає цього факту. Понад 100 країн, зокрема США і всі, крім п’яти, члени Євросоюзу, визнали незалежність Косова. Нещодавно Сербія почала офіційні переговори про вступ до Європейського Союзу, водночас у рамках угоди, укладеної за посередництва Євросоюзу, Сербія і Косово домовилися про нормалізацію відносин.

У 2006 р. у Придністров’ї відбувся референдум, аналогічний кримському. Під час цього референдуму 97 % жителів республіки висловилися за незалежність від Молдови з подальшим входженням до складу Росії. Придністров’я відкололося від колишньої Молдавської РСР у момент розпаду Радянського Союзу, що супроводжувалося кровопролитним конфліктом, проголосило незалежність, але не одержало міжнародного визнання.

Після анексії Криму Придністров’я має намір увійти до складу Росії і пропонує розширити підстави прийняття до її складу нових територій. Голова Верховної ради невизнаної республіки Придністров’я М. Бурла направив голові Державної думи Росії С. Наришкіну звернення з проханням передбачити в російському законодавстві можливість входження Придністров’я до складу РФ.

Представники Китаю і Тайваню лише нещодавно розпочали перші переговори на офіційному рівні з часу розриву відносин і відділення острова від континентального Китаю в 1949 р. Незважаючи на встановлення діалогу між країнами та досягнення певного прогресу в їх відносинах, Тайвань негативно ставиться до потенційного возз’єднання із сусідом: близько 80 % населення підтримують збереження статус-кво і незалежності острова, нехай формально і невизнаної КНР.

КНР неодноразово намагалася змусити острів повернутися під своє правління в рамках політики «єдиного Китаю». У 1995–1996 рр. Китай проводив навчання і запуск повітряних ракет біля берегів Тайваню у відповідь на офіційний візит тодішнього лідера Тайваню Чи Дэнхуя (який потім став першим обраним президентом Тайваню) у США і намагався впливати на внутрішню політику острова. Проте Пекін домігся цим тільки загострення антикитайських настроїв серед тайванського населення.

До існуючих територіальних конфліктів невдовзі можуть приєднатися й нові. Анексія Криму подібно до скриньки Пандори може випустити назовні давно, здавалося, б урегульовані територіальні конфлікти. Багато вітчизняних і зарубіжних експертів упевнені, що В. Путін не зупиниться на шляху «збирання російських земель» анексією Криму і з часом продовжить спроби захопити повноцінну владу у багатьох колишніх республіках СРСР.

У цьому переконаний американський сенатор Д. Маккейн який вважає, що Росія не зупиниться на окупації Криму і постарається «провести референдуми» в інших країнах, де їй тривалі роки не вдавалося взяти повний контроль у свої руки. «Наступна країна, яка повинна бути напоготові, – це Молдова. Вона не є членом НАТО, а в Придністров’ї вже перебувають російські війська. І там вже звучали заклики до Росії за допомогою. Аналогічну стратегію Путін може використовувати в Латвії, де проживає багато росіян. Особисто я не знаю, як далеко він готовий зайти. Але реакція США і Європи на дії Кремля була неймовірна слабкою», – заявив Д. Маккейн.

Сепаратистські настрої, до яких останнім часом були схильні східні й південні регіони України, дедалі активніше проявляються в Молдові, де Придністров’я вже попросилося до РФ на підставі референдуму 2006 р., а автономія під назвою Гагаузія (автономний регіон на півдні Молдови), правовий статус якої аналогічний поки ще українському Криму, оголосила про початок формування власної армії. З її допомогою місцева влада в майбутньому має намір захищатися від дій Кишинева. 2 лютого в регіоні відбувся референдум, який пiдтвердив бажання гагаузів приєднатися до Митного союзу та право на вiд’єднання від Молдови. Однак у Кишиневі цей референдум назвали незаконним.
Румунія також побоюється повторення кримського прецеденту. «Поки що ситуація в Україні не представляє прямої загрози для Румунії, але у середньостроковій та довгостроковій перспективі може скластися ситуація чорноморського конфлікту. Росія порушила кордони суверенної держави», – зазначив румунський президент Т. Бесеcку.

Крым наш!

Висока небезпека вторгнення російських військ залишається в східних областях України, де вже ведуть активну роботу проросійські сили. «У ці хвилини приїжджі екстремісти у восьми областях – Донецьку, Луганську, Харкові, Херсоні, Миколаєві, Одесі, намагаються захопити обласні адміністрації, щоб повторити той самий сценарій, який був у Криму, для того, щоб дати підстави для введення російських військ», – заявив секретар РНБО А. Парубій. У зоні ризику нині перебувають не тільки Україна, Придністров’я та Молдова, а й країни Прибалтики, захоплення яких стане шансом нанести нищівний удар по НАТО, переконують експерти.

Україна ж продовжить боротьбу за Крим виключно дипломатичним шляхом, заявляють представники влади. Тож залишається сподіватися, що разом з підтримкою стратегічних партнерів Україні вдасться мирно вирішити всі питання в Криму.

Узято з novosti.net.ua

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *