Як милися українці до винаходу водопроводу: секрети гігієни та шампуню з трав

Гігієна в українській традиції завжди була на високому рівні. Чиста сорочка та вимите тіло вважалися обов'язковими перед неділею, великими святами чи важливою подією. Оскільки сучасних змішувачів та душових кабін не існувало, українці використовували природні ресурси та власну винахідливість.

РБК-Україна розповідає про те, як у давнину українці милися, які були традиції та що використовували для чистоти.

В давнину українці милися переважно в лазнях (якщо були) або водою з річок та криниць, використовуючи натуральні засоби як рогоза, хвощ, попіл або яйця для волосся та миття, а тіло натирали піском, глиною чи пемзою, а потім змащували оліями для очищення, причому частота миття тіла була нижчою, ніж у сучасні часи, але білизна змінювалась регулярно. 

Лазня

На півночі та в центрі України були поширені громадські або сімейні дерев'яні лазні, де розігрівали каміння і "піддавали пару", б'ючи один одного віниками з берези чи дуба для покращення кровообігу.

Дерев’яні ночви та цебри

Якщо милися безпосередньо в хаті, використовували великі дерев'яні ємності.

Цебер або ночви. Велика довгаста посудина, видовбана з суцільного дерева. Воду гріли в чавунах у печі та зливали в ночви.

Послідовність. У великих сім'ях існувала своя черга. Першими в чистій воді мили дітей, потім - дорослих членів родини. Часто після миття воду не виливали просто так, а використовували для поливу городу або інших господарських потреб.

Чим замінювали мило та шампунь?

Хімічних засобів не було, тому в хід йшли природні компоненти, які ідеально очищували шкіру.

Луг (лужна вода). Найпопулярнішим засобом був розчин деревної золи у воді. Попіл заливали окропом, відстоювали - і отримували мильний розчин, який чудово розчиняв жир і бруд.

Відвари трав. Волосся мили "любистком і м'ятою", кропивою, коренем лопуха або ромашкою. Це не лише очищувало, а й надавало волоссю блиску та неймовірного аромату.

Глина. Для миття тіла іноді використовували дрібний річковий пісок або спеціальну глину, що діяло як сучасний скраб.

Купання влітку: річки та ставки

У теплу пору року головним місцем гігієни були відкриті водойми.

Ритуальне обмивання. Купання в річці часто поєднувалося з обрядами. Наприклад, на Івана Купала обмивання у водоймі вважалося обов’язковим для очищення не лише тіла, а й душі.

Практичність. Чоловіки та жінки зазвичай милися окремо або в різних частинах водойми, дотримуючись суворих норм етики.

Духовне значення чистоти

Для українця бруд на тілі був символом гріха чи невдачі.

Субота - банний день

Підготовка до недільної служби в церкві завжди починалася з повного обмивання та зміни білизни на чисту вишиту сорочку.

Освячена вода

Особливе значення мало миття обличчя "срібною" водою (в яку кидали срібну монету) на свята для краси та здоров'я.

Головні прикмети про купання

• Не митися після заходу сонця. Вважалося, що разом із водою вночі можна "змити" свій захист і стати вразливим для злих сил.
• Воду після купання дитини не виливали на дорогу, щоб ніхто не "наступив" на здоров’я малюка.
• Перша купіль. У воду для немовляти обов'язково додавали мед (щоб життя було солодким) або квіти (щоб дитина була гарною).

Вас може зацікавити:

• Старовинні обряди на Різдво, які забули вже навіть у селах
• Що символізує Різдвяний павук та як він з'явився
• Забуті бойківські та гуцульські обряди на Різдво, про які ви навіть не чули

Під час написання матеріалу були використані такі джерела: Локальна історія, Інститут народознавства НАН України, праці Олекси Воропая, Національний музей народної архітектури та побуту України, Енциклопедія історії України