Пили сніг й завербували росіянина: як боєць вінницької бригади тримав оборону

Воїн вінницької 120-ї бригади понад 80 днів тримав оборону на передовій.

Андрій на псевдо «Гарпун» 82 дні беззмінно тримав оборону на передових позиціях.

У інтерв’ю 120-й окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ воїн розповідає про свій бойовий досвід та ділиться історією про унікальну військову хитрість.

Військовослужбовець Андрій на псевдо «Гарпун» зміг не лише взяти окупанта в полон, а й завербувати його для роботи на користь ЗСУ.

«Я пробув на позиції 82 дні. Чому так довго? Бо ми виявилися в оточенні орків. Машини взагалі не могли заїхати. Все доставлялося лише дронами. І це було дуже важко, адже дрони могли не долітати. Їли добу через дві-три. Дякуючи Богу було багато снігу. З водою проблем не було, взагалі», - ділиться Андрій.

Розповів воїн, як їх росіяни намагалися взяти в штурм: «Спершу все було тихо. Десь тиждень, до першого прильоту FPV. Прилетіло FPV, ми почали барикадуватися, орки це побачили і почалися штурми. Були штурми кожен день. Нас було чотири чоловіки, три входи, ми їх цинкували (ред. – слідкувати) постійно, цілодобово. Вони зрозуміли, що нічого не зроблять, то вони нас закидали скидами.

По два скиди на вхід. І просто три входи завалило. Ми попросили «откат», бо там не було як жити, не було як обороняти. Дали нам добро. Ми повністю відкопалися і відійшли ближче до тилу. Зайняли нову позицію».

Військовий 120-ї бригади розповідає, що всі околиці були зайняті орками. Виходу для наших воїнів не було.

«Коли ми питали чому ми не виходимо, чому нас не виводять? Нам казали – не має можливості. Пояснювали нам, що суміжники працюють, вони зачищають. Як буде все «чистенько» то ми вийдемо додому пішки.

Ми сиділи на цій позиції тихо, не стріляли, не висовувалися. Але теж у нас це не вийшло…», - каже військовий.

Андрій розповів, що до них на позицію зайшов росіянин, який згодом став їх полоненим: «Тихенько сидимо, чергуємо на вході, чуємо рух. Доповідаємо – рух. Але ж вогонь відкривати не можна, щоб не спалити «точку». І він заходить до нас. Ми – «хто»? Він – «свои». Ми «свои» зброю кинь. Як виявилось це був росіянин. Хлопцю 23 роки. Йому дали завдання просто «зганяти» в бліндаж. Відправили його без зброї, без броні, без нічого. Питаєм його: «А як так?». Відповідь: «добудете в бою».

Як виявилося він три рази тікав звідти. Він тікав, його ловили. І останній раз коли його спіймали, його закували у наручники. Ноги розділи, били лопатою і стріляли з пневматичної зброї по ньому.

Він з нами провів півтора місяці. Він почав вчити українську мову. На даний час він уже підписує контракт у лави ЗСУ».